Понеділок, 15 квітня 2013 року, розпочався як абсолютно ідеальний день у Бостоні. Але, як писав колумніст Boston Globe Кевін Каллен, «в одну мить ідеальний день перетворився на щось внутрішньо зловісне».
Того понеділка моє життя, наші життя, були розділені на «до» і «після». День, який мав бути святом бігу, спільноти та радості, став днем скорботи, але й днем, коли місто та країна показали свою справжню силу.
Як писав Паттон Освальт у своєму тексті для The Atlantic, реакція людей після трагедії стала найкращим доказом того, що добро в цьому світі значно переважає зло. Перші медики, волонтери, незнайомці, які обіймали одне одного на вулицях, — усе це нагадало нам про те, хто ми є насправді.
Ми вистояли. Бостон вистояв. І тепер ми повертаємося до нашої регулярної програми — сильніші, згуртованіші та вдячніші за прості речі, які ми раніше сприймали як належне.